З 22 березня 2019 року в Музеї Однієї Вулиці працюватиме виставка з нагоди 130-річчя від дня народження видатного киянина, співака та поета Олександра Миколайовича Вертинського (1889-1957).
Його ім’я довгий час ототожнювалося лише з російським та емігрантським середовищем, але зараз настала нагальна потреба повернути цю видатну особистість до української культури.
Олександр Вертинський розпочинав свою творчу діяльність на початку ХХ сторіччя у Києві, де народився, і який завжди обожнював. Тут він вперше вийшов на сцену, став писати та друкуватися, звідти вимушений був емігрувати.
Після 25-ти річного вигнання Олександр Вертинський повернувся у тодішній Радянський Союз і першим містом, куди він приїхав на гастролі, був Київ. Впродовж п’ятнадцяти років, до кінця життя, він бував у нашому місті по декілька разів на рік з вражаючими концертами, виступаючи на багатьох театральних майданчиках міста. В ті ж самі роки О. Вертинський знімався в трьох художніх фільмах на Київській кіностудії (нині Національна кіностудія імені О. Довженка), граючи свої ролі українською мовою. «Наталья Михайловна Ужвий как-то на съемке сказала мне: – То что вы выучили язык, это еще понятно – язык можно выучить, но откуда у вас подлинные украинские интонации? И тогда, чуть не плача от радости, я ответил ей: – Ведь я здесь родился! Это же моя Родина!», - розповідав актор.
Як згадували рідні співака, вдома перед концертами, він полюбляв розспівуватися українськими піснями, а найчастіше шевченківським «Реве та стогне Дніпр широкий». «Скоро я уже приеду, – писав він доньці. – Мы с тобой сядем в кресло в кабинете и будем петь украинские песни».
В листуванні Олександра Миколайовича є багато підтверджень української душі маестро: «Киев – это возвращение в отчий дом… Вот что значит благословенная земля – Украина!.. Я не умею отдыхать нигде. Но Киев – Родина. Поживу здесь недели две, может, успокоюсь».
Але квінтесенцією відношення О. Вертинського до рідної землі, окрім знаної поезії «Киев – Родина нежная», є нещодавно знайдений лист, в якому він зазначав:
«Как бы я хотел жить и умереть здесь. Только здесь! Как жалко, что человек не может выбрать себе угол на земле! Что мне Москва? Я не люблю её. Я всей душой привязан к этим камням, по которым я шагал в юности, стирая подмётки, к этим столетним каштанам, которые стояли тогда, и будут стоять после моей смерти, как подсвечники, как паникадила! Вся эта священная земля Родины!
Жаль, что я пою по-русски! Мне бы надо было быть украинским певцом и петь по-украински!
Україна – рідна мати... Иногда мне кажется, что я делаю преступление тем, что пою не для неё и не на её языке!..»
До ювілею видатного майстра сцени Музей Однієї Вулиці підготував експозицію «Киев – Родина нежная», де простежуються маловідомі київські сторінки життя Олександра Вертинського, використаний оригінальний фото- та кіноматеріал та його численні автографи.
Виставка працюватиме декілька місяців.