Малярство польське

Музей Ханенків презентує виставку «Малярство польське» зі збірки Львівської Національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького».
ВПЕРШЕ ДО КИЄВА ПРИБУДЕ БІЛЬШ, НІЖ ДВАДЦЯТЬ ПОЛЬСЬКИХ ПОЛОТЕН 18 – ПОЧАТКУ 20 СТОЛІТЬ.

Про проект «Європейський вимір»: Започаткований Музеєм Ханенків у 2012 році, проект популяризує європейську культурну спадщину, що зберігається в музеях України. В його межах уже відбулися виставки «100 шедеврів» (твори європейського живопису з дев’яти міст України, 2012) та «Скарби баронів де Шодуар»(європейський живопис з Житомирського краєзнавчого музею, 2014). Виставка «Малярство польське» є третьою у цьому циклі.

Виставка триватиме з 15 червня по 3 вересня 2017 року.

У Львівській галереї мистецтв зберігається найцінніша в Україні збірка польського живопису 18 – початку 20 століття. На жаль, її рідко бачать за межами Львова. Колекція ще жодного разу не була експонована ані в Києві, ані в інших містах України.

Ян Матейко, Яцек Мальчевський, Генрик Семірадський, Ольга Бознанська, Владислав Бакалович, Войцех Коссак, Юзеф Мегоффер – ці імена давно відомі європейським колекціонерам та любителям східноєвропейського живопису, але досі залишаються переважно незнайомими для українського глядача.

Серед авторів, представлених на виставці «Малярство польське» - романтики й реалісти, адепти академізму та символісти, прихильники імпресіонізму та різних течій модернізму. Випускники німецьких, австрійських, паризьких художніх шкіл та академій, ці польські митці були живими символами справжнього космополітизму та універсальності мистецтва. Водночас, саме їхні твори стали візуальними емблемами польської національної ідентичності.

В анотаціях до творів використано матеріали науковців Львівської Національної галереї мистецтв імені Б. Возницького Ігоря Хомина та Вікторії Сусак

Години роботи музею:
ср, чт, пт, сб, нд - 10:30 до 17:30
пн, вт - вихідні

Коротка довідка про вибраних авторів:

Владислав Бакалович (1831 – 1904) – польсько-французький художник-неокласицист. Виїхав доФранції на хвилі Великої Еміграції після Січневого повстання 1863 року. Його спеціалізацією були сцени з французької історії 16 – 17 століть. Відомі, зокрема, ілюстрації до «Трьох мушкетерів» Олександра Дюма. Художник приділяв особливу увагу достовірності зображення костюмів, тканин, історичного антуражу. В Музеї Ханенків експонуватиметься видовищна картина Бакаловича «Бал при французькому дворі».

Ольга Бознанська (1865 – 1940) – польська художниця-експериментаторка. Більшість життя провела у Парижі. Її твори експонувалися у Салоні Тюільрі та у регулярних паризьких «Виставках сучасних жінок-художниць». Ольга Бознанська була кавалеркою ордену Почесного Легіону. На формування її стилю найбільше вплинули митці, що поєднували реалістичне бачення з прийомами імпресіонізму: Джеймс Уістлер, Едуард Мане, Вільгельм Лейбл. Найбільшу славу художниці принесли портрети. В музеї експонуватиметься дитячий портрет, створений на початку перебування художниці у Парижі.

Яцек Мальчевський (1854 – 1929) – художник-символіст, один із найвідоміших представників польського мистецтва початку 20 сторіччя. Навчався у Парижі та Варшаві, де серед його викладачів був Ян Матейко. Часто подорожував Європою, однак надихався переважно сюжетами польського фольклору та літератури, а також сміливо проінтерпретованими сюжетами з міфології та Біблії. У багатьох своїх творах, зокрема у тих, що експонуватимуться на виставці «Христос та самаритянка» та «Христос перед Пілатом», Мальчевський наділяє Ісуса автопортретними рисами.

Ян Матейко (1838 – 1893) – добре знаний у Європі художник-романтик. Навчався у Мюнхені та Відні, регулярно брав участь у паризьких Салонах, отримав орден «Почесного Легіону». Переважно писав полотна на історичну тематику. Твори Яна Матейки/а часто вважають визначними для творення польської національної ідентичності. Представлений на виставці «Портрет дітей художника» (1879) – чи не найбільш особистий твір майстра. Він був написаний у той важкий для родини час, коли четверо дітей залишились на утриманні батька внаслідок психічної хвороби матері.

Зиґмунт Менкес (1896 – 1986) – найвідоміший польський представник «Паризької школи» 1920-30-х років. Народився у Львові, навчався у Харкові, а також у берлінській художній школі Олександра Архипенка. Саме під час перебування у Берліні Зиґмунт Менкес написав «Жінку в червоному», представлену на виставці. У 1923 році Менкес перебрався до Парижа, де, у славетній художній комуні «Вулик» потоваришував із Марком Шагалом. Художника часто порівнюють із іншим учасником інтернаціональної «Паризької школи» – Хаїмом Сутіним.

Юзеф Мегоффер (1864 – 1946) – провідний представник мистецького руху «Молода Польща». Народився неподалік від Львова. Учень Матейка, Мегоффер вдосконалював художню освіту у багатьох мистецьких центрах Європи. Він був митцем універсального обдарування: живописцем, гравером, дизайнером вітражів, театральних декорацій та меблів. Критики відзначають його особливу чутливість до декоративних властивостей живопису. Особливий стиль Мегоффера поєднав у собі впливи європейського модерну, символізму та пост-імпресіонізму. Картина «Європа, що тріумфує» (1905) дає уявлення про зрілий стиль художника.

Генрик Семірадський (1843 – 1902) – найвідоміший польський живописець-академіст. Народився у шляхетній польській родині в Новобілгороді поблизу Харкова, навчався у Харкові, згодом – у Санкт-Петербурзі. Більшість життя художник мешкав у Римі, був членом багатьох європейських Академій. Його залиті яскравим світлом картини, написані переважно на античні та ранньохристиянські сюжети, наповнені достовірними деталями. У римську майстерню Семирадського свого часу навідувались королева Італії та Генрик Сенкевич, який приходив туди за натхненням під час роботи над славетним історичним романом «Quo vadis?». На виставці представлено три картини із доробку майстра.
 

Коментарі до події
Отримуйте
регулярні оновлення