«Лети, моя думко, лети» – це музична драма створена на основі біографічних фактів видатної української поетеси, Лесі Українки, та її поезії.
Все життя її – фантасмагорія відчаю, любові на грані болю, безоглядній відданості творчості, поезії – як єдиної можливості жити. В десятирічному віці Лесю спіткала страшна біда – вона захворіла на туберкульоз кісток, і ця хвороба переслідувала її все життя. Леся була позбавлена можливості грати на улюбленому фортепіано, а згодом стала прикутою до ліжка на довгі роки.
В її поезії чітко прослідковується відчай, і в той самий час прагнення віднайти надію. Надія з'явилась, коли в життя Лесі Українки прийшов Сергій Мержинський – її перше і останнє щире кохання. Проте щастя тривало недовго – його забрала та ж сама хвороба. Сергій помер на руках в поетеси від туберкульозу легенів. Саме тоді, здавалося б, остаточний розпач та зневіра мали раз і назавжди знищити Лесю. Але її прагнення лишатися вірною собі та музі, що була поруч в хвилини радості та горя, змушує жити далі, творити для людей та лишити після себе найцінніше – думку. Саме завдяки їй Леся Українка лишається безсмертною в серцях читачів.
Дивлячись виставу, глядач занурюється у внутрішній світ переживань Лариси Косач. На паралель героїні створено персоніфікований образ Хвороби, який неприховано намагається знищити її. Разом з Лесею, її віршами та образом Музи у виставі глядач здатний відчути всі втрати, що спіткали поетесу, та повернення життєдайної сили творити.
