16 травня ви можете взяти участь у виставі як присяжний і винести вирок підсудній. "Коли людина щось робить через жалість, ставлячи її вище за справедливість, вона карає добро в ім'я зла". (Айн Ренд "Атлант розправив плечі")
Ми звикли жити у світі зі стійкими моральними канонами відступ від яких рішуче засуджується суспільством. Кожен з нас ще з раннього дитинства знає, що допомагати бідним - це добре, ділитись - добре, жертвувати собою заради "вищого блага" - добре. Ми побудували собі такі стійкі і непохитні рамки, що, зрештою, справжнє зло почало ними вміло користуватись спекулюючи мораллю, маніпулюючи жертовністю, торгуючи добром. Проте, навіть усвідомлюючи вагомі суперечності між "правильним" і "правильним" ми не готові зробити крок вперед так само як не готові сприйняти і зрозуміти того хто, на відміну від нас, наважився, або проcто не здатен існувати в побудованих нами рамках.
П'єса "Ніч 16 січня" - це суд над мораллю і розправа над посередністю. Попри те, що кожна людина підсвідомо прагне покращення свого життя (морально чи матеріально) одночасно ніхто не готовий визнати себе егоїстом і прагне збудувати собі образ жертовного філантропа. Чи існує в цьому логіка? Чи реально знайти істину? Чи здатні ми позбавитись суперечностей?
