Кожен виступ гурту - це суцільний експеримент, справжня вистава, занурення у наші серця...
Вони стрибають на хвилях мажору і мінору, граються з напрямками і жанрами, балансують десь на межі...
Виконують «японсько-циганську увертюру мі-мінор для банджо», експериментують з міксом танго і регі, додають «Нежного Брежнева», а потім вплітають туди ще й шевченківське «Як умру, то поховайте» під соусом українсько-ямайської народної "Reggae"...
Тексти повні алюзій і дивних образів, про які не варто намагатися говорити — це треба просто відчути!