«Мені здавалося, що мода диктує свої правила. Але я зрозуміла, що круто бути собою»

За словами Майорової, вона любить експериментувати, це не стосується вигадливих речей. Вона тонко відчуває настрій кожного, хто звертається до неї, тому з легкістю підбирає потрібний стиль. Хоч в дитинстві ні сама Лілія, ні її батьки навіть не думали про таку кар’єру, але бажання творити прекрасне та нескінченні фантазія все ж привели її у світ моди. У цьому Лілія завдячує й своїй тітці, яка була завідуючою усіх перукарень у Хмельницькому, організовувала для перукарів на щорічному святі квітів показ, куди брала і маленьку племінницю. Лілія згадує, як манив її світ краси та розкоші в підлітковому віці.

-

Мене віддали до найкращого на той час у місті майстра. Я стояла поруч з майстром і з цікавістю спостерігала, як, наприклад, у людини було рівне волосся, а за деякий час воно перетворюється на кучеряве. У цьому щось було чарівне. Я майстру допомагала, мені подобалося вивчати нові технології.

До авторської студії Лілії Майорової приїжджають популярні телеведучі, шоумени, співаки та навіть політики. Всім їм приділяється особлива творчаувага, створюється неповторний образ та відповідний стиль.

-Мої клієнти різні люди, я постійно їм щось придумую, завжди багато креативу, фантазії, - розповідає Лілія Майорова. - В мене завжди щось нове, виношую багато ідей. Я бачу ціль й не бачу жодних перепон. Роблю все, щоб людині було красиво, адже від цього отримую також задоволення. Я людина змін, люблю змінити все на градусів 90.  Коли людина записується на стрижку, в мені включається імідж-дизайнер. Трапляється таке, що я розумію, що людину стригти не потрібно, а навпаки - їй треба відростити волосся. Я не заробляю на тому, щоб посадити людину у крісло на п’яти міліметрову підстрижу. Мені повинно це подобатися.

Сприйняття красивого Лілії прививали ще з дитинства. Щороку  разом з тіткою вона ходила на свято квітів, яке відбувалося в одному з парків міста. До свята завжди готувалися моделі, які демонстрували зачіски.

-Від кожної перукарні найкращий майстер готував свою модель.  Моя тітка брала мене  також моделлю на покази. Мені це дуже подобалося. Всі були такі яскраві, стильні. Тітка вчила мене, що таке жіночність та краса.  Наприклад, якщо мати парфуми, то тільки найкращі або взагалі пахнути чистотою. Я отримувала від неї в подарунок французькі парфуми. Багатьом речам саме вона мене навчила.

У школі проявів заздрості від ровесників через те, що дівчинка мала більше ніж більшість однолітків Лілія не пригадує. Саме у шкільні роки у неї почався проявлятися потяг до перукарського мистецтва.

-В школі я подружок стригла в роздягальні, згодом стали тихенько звертатися і вчителі. Це був клас сьомий-восьмий. Я випросила у своїх батьків, щоб вони  мене віддали вчитися перукарству.  Вони висловили одну умову - я повинна встигати все. На той час у мене були заняття з плавання, музична та звичайна школи, кругом мали бути лише гарні оцінки, такою була батьківська умова.

Лілія гарно вчилася і на сімейній нараді всі вирішили, що якщо дівчинка хоче, то хоча б для себе вона навчиться робити зачіски. Батьки аж ніяк в майбутньому не бачили її перукарем.  Скоріше, викладачем музики, адже дівчина мала неабиякі здібності у грі на фортепіано. Після школи Лілія вступила на навчання до Електромеханічного технікуму.   

 –Навчаючись там, я зрозуміла, що креслення та інструментальне виробництво - не те, щоб я б хотіла у житті. Але я там полюбила фізику, у мене був чудовий викладач. У технікумі я зрозуміла, що немає предметів, які не любиш, є просто викладачі, які не вкладають любов у свій предмет. Потім був період в житті, що хотілося вже йти працювати. Також у той час я вийшла заміж.  Мені захотілося чимось цікавим займатися, я подумала про те, що вже мала навики  в перукарстві, чому б ні. Мене запросили на роботу на посаду завідувачки однієї з перукарень. Працюючи там, я  вирішила рости та вдосконалюватися. Згодом поїхала до майстра у Вінницю. Вона була талановита дівчина, в якої я також і обслуговувалася.  Вона в той час вже закінчила навчання у Москві в академії «Долорес», і ми домовилася з нею, що поїдемо туди разом. Але перед самим від’їздом у неї захворіла дитина і я поїхала сама.

Двічі на рік Лілія їздила до Москви на сесії. Це було задоволення не з дешевих.  Та час показав - все це було зроблено недаремно.

-Я з Москви повернулася зовсім інша. Вчитися було важко. Там був темп великого мегаполіса, тому мені треба було призвичаїтися до того життя. Нас було понад 20 студентів, з України - лише двоє. На іспитах мені задали  питання, на кого я хочу здати іспити – майстера першого класу чи стиліста. На той час стиліст була меганазва. Звісно, я здала на стиліста.

Повернувшись до Хмельницького, Лілія сміло практикувала набутті в Москві знання на своїх клієнтах. Їх було видно здалеку.

-Я сміливо бралася за роботу. В той час креатив тільки ввійшов у моду - чорне волосся і червоні пасма. Спеціально замовлялася яскрава фарба, якої тут не було. Я не боялася якихось різких форм, якщо впевнена була, що людині це йшло. Першими клієнтами були звичайні люди, які приходили й раніше до перукарні. А після навчання в Москві їх було ще більше. Я розуміла, що можу підняти ціни, адже було багато бажаючих, а часу стільки не вистачало. І ціни росли. Робота вже задовольняла трішки інший контингент. Я купувала дорогий краситель, інструменти. Витрачені гроші за знання  повинні були окупитися, адже витратила на навчання в академії чимало, на той час можна було купити машину.   

З часом відкрилися успішні авторські студії Майорової у Хмельницькому та Києві.

-Я вже давно працюю на два міста. Розриваюся не тому, що це погоня за грошима, мені подобається спілкуватися з моїми київськими клієнтами,  мені з ними зручно, вони цікаві. З ними відчуваю себе у своїй тарілці.  Ми з деякими виростили вже разом дітей, сміємося на цю тему. Всі ці роки на твоїх очах діти виростали в тебе в кріслі. Мені везе на таку «сімейність». Обслуговуються мами, потім відбуваються перші фарбування їхніх дочок. Іноді приходиться вмовляти не робити щось радикальне.

Вдома Лілія і мама, і друг в одному обличчі. Її сину Глібу - 14 років. Він мамина гордість та підтримка.

-Я можу з сином посміятися, в нас рівні стосунки, ніколи над ним не потрібно було як квочка сидіти. Він з дитинства самостійний. По його характеру збулися всі мої мрії. Я хотіла особистість, я її отримала. Його дуже люблю і поважаю, навіть не знаю, що більше для мене ці почуття рівні. Разом ми любимо відпочивати, мандрувати. Мені дуже подобається релаксувати у басейні, лежати на шезлонгу, або просто на природі відключитися з книжкою або музикою в навушниках. 

Для тих, хто мріє мати гарний зовнішній вигляд або долучитися до світу створення краси та моди, Лілія рекомендує насамперед знайти  хорошого майстра.

-Потрібно вибирати того майстра , якого ти поважаєш. Якщо вибір буде не правильний, то й результат буде не той. Що стосується моди чи того, що зараз модно, то я довго й багато вчилася, аби знати це. Мені здавалося, що мода диктує, що треба робити. Потім я зрозуміла, вже закінчивши другу освіту  психолога, що дуже круто бути собою, зрозуміти себе, що тобі потрібно, як образ працює на тебе.

Щороку я вивчаю тенденції моди на показах в Європі. Звідти я беру, наприклад, кольорові поєднання і тренд, який являється основним. Коли я одягаю своїх клієнтів, обирається лише те, що конкретно підходить їм, тобто адаптуємо моду під них. А не їх під моду, як роблять всі.