Ой на Івана, та й на Купала...
Свято Івана Купала – це оригінальне поєднання «ядра» наших споконвічних слов'янських народних традицій та зовнішнього нальоту елементів християнської міфології. Про свято чув кожен – але що це за день (і ніч), що саме відзначаємо шостого-сьомого липня?
Це свято дуже стародавнє, що сходить до язичницьких часів. Спочатку він був пов'язаний із «сонцеворотом» – днем літнього сонцестояння. Таким чином, він складав «пару» Коляді – святкування зимового сонцевороту. Згодом, оскільки нова віра боролася із традиціями старої, слов'янські звичаї та імена стали підміняти християнськими. Так колядні свята «зрушили» з 21-го на 25 грудня, і тепер стали відзначати Різдво Христове (а згодом – і Новий рік). А майже єдиною згадкою Коляди залишилися лише колядки – народні різдвяні пісні. Ну а зі святом Івана Купала вийшло ще суворіше: йому не лише дату змінили, навіть його справжнє ім'я було викреслено з історії та пам'яті.
Іван Купала – це буквально Іоанн Хреститель. Слово «купати» мало у праслов'янському піднесено-ритуальне значення «омивати», «очищати». А в грецькій мові (звідки ми прийняли безліч імен та назв) епітет Іоанна – «Купатель». Відповідно, день Івана Купала – це день Іоанна Хрестителя, Іоанна Предтечі. Зрозуміло, така назва не могла з'явитися до проникнення на землі християнства, до X століття н. е. А як називалося свято до того – невідомо.
Хтось скаже: «А до чого літнє сонцестояння до 6 липня? Воно ж 21 червня!». Правильно. Тут проблема у перенесенні. Спочатку свято поєднали з днем народження Іоанна Предтечі (24 червня). Ну а потім, коли було прийнято григоріанський календар, 24 червня стало 7 липня. Так день Івана Купала втратив свій зв'язок із астрономією.
Але вистачить історії. Яким би зміненим і таким, що втратив первісний зміст, до нас не дійшов день Купала, він залишається цікавим і яскравим святом. Причому, як і у випадку з Хеллоуїном, значно більше значення і значно більше вірувань і обрядів пов'язані з напередодні цього свята, купальської ночі з 6-го на 7-е липня. Цієї ночі ворожать на нареченого, збирають цілющі трави, очищають себе вогнем і водою.
Один із головних атрибутів купальських містерій є багаття. Стрибаючи через нього, юнаки показують свою молодецтво, дівчата – набувають краси та привабливості, а закохані, перестрибуючи жаркі язики вогню тримаючись за руки, гартують своє кохання. Крім того, вогонь для слов'ян був символом очищення, і пройшовши через нього, людина духовно очищалася, позбавлялася зла і псування, захищалася від нечисті.
Нечисть же, до речі, цієї ночі, за повір'ями, покидала водоймища, і тому в річках і озерах можна було купатися без побоювання, не боячись русалок і водяників. Купальська вода вважалася цілющою, причому будь-яка: і проточна, і колодязна, і роса. Жінки вмивалися цією росою, щоб зберегти та примножити красу, чоловіки – щоб зміцнити тіло та дух.
Квіти, трави та інше зілля в ніч на Івана Купала за слов'янською міфологією також набувають особливих сил. Саме тому дівчата та жінки вирушали збирати різнотрав'я після заходу сонця. З трав та квітів плели вінки, обереги та просто складали букети, частину залишали сушитися, щоб потім використовувати як ліки. Ну а особливо завзято шукали легендарну квітку папороті, яка розкривається лише на коротку мить опівночі: ще б пак, адже того, хто знайшов цю квітку, чекають всі блага земні і виконання бажань.
Купальські ворожіння також пов'язані з вогнем, водою та травами. Свої свіжосплетені вінки дівчата запускали найближчою річкою або озером, закріпивши в них запалену свічку і загадавши бажання. Якщо вінок повернувся назад до берега – бажання не здійсниться. Якщо перетнув водойму і прибився до протилежного берега - доля і бажане в тій стороні. Якщо вінок з вогником розплевся у воді та/або потонув – бути біді. Якщо довго і спокійно хитається на хвилях або сплив далеко за течією - бажання збудеться, рік буде спокійним і вдалим.
Ворожили на бажання, на нареченого, на смерть, на удачу - загалом, різними шляхами намагалися дізнатися про майбутнє або «підправити» його на краще. Для ворожіння використовували кульбабу, ромашку, подорожник, персикову кісточку, воскові свічки, коріння рослин, травинки.
Ніч на Івана Купала була сповнена містики та потойбічних сил, але була найсвітлішою та найрадіснішою вночі року для слов'ян. Недарма ж через тисячоліття ми пронесли пам'ять про стрибки крізь вогонь, про танці та ворожіння, про любов і віру в диво. Незважаючи на заборони, свято Івана Купала продовжує жити, збирає довкола себе вечірки, фестивалі та інші події. Адже й у наші дні десь у ніч на сьоме липня розгоряються купальські вогнища, пливуть річками та озерами купальські вінки, а може – хто знає? – розкривається опівночі у лісі чарівна квітка папороті, чекаючи свого щасливого володаря.
А тепер пропонуємо пройти тест та первірити як добре ти знаєш традиції ствяткування цього дня?!
У тесті всього 9 запитань з варіантами відповіді!
Вперед:
