Основою сценічної кантати «Carmina Burana» (1936 – 1937) К. Орфа стали 24 вірші з однойменної збірки середньовічної поезії. Назва «Carmina Burana» в перекладі з латині означає «Пісні Бойерна» і відповідає назві оригінального манускрипту «Codex Buranus», який було знайдено в 1803 році в бенедиктинському монастирі Бойерн. Автори віршів – поети та ченці-втікачі, студенти та школярі, що мандрували по світу і писали латинською, старонімецькою та старофранцузською мовами.
Пісенні і оркестрові номери, що зіставлені контрастно одні одному, представляють собою різноманіття картин світу: в одних оспівуються радості життя, щастя, неприборкані веселощі, краса весняної природи, любовна пристрасть, в інших – нелегке життя ченців і мандрівних студентів, іронічне ставлення до власного життя, надія на прихильність Фортуни. Основним філософським стержнем кантати стали роздуми про те, що людина з усіма своїми маленькими радощами і журбою – лише іграшка в руках примхливої долі, символом непостійності якої є Колесо фортуни, що постійно обертається.