Дід та Баба, ведучі вистави, вирішують розіграти відому українську народну казку «Івасик-Телесик».
Баба журиться, що не дав Бог їм з чоловіком діток… Та й діду не весело. Пішов він до лісу по дрова, роздивляється все навкруги, милується. Ось знайшов корінчик, що на змію схожий, он той – на гусака, а ось полінце, неначе живий хлопчик. Взяв він його додому, поклав у колисочку, а через деякий час у ній і справді хлопчик опинився. От диво! Назвали синочка Івасиком. Гарний, добрий, ще й справжній помічник Діду та Бабі на старість.
Та не довго раділи старенькі своєму щастю, не довго тішилися радістю батьківства, викрала Івасика підступна Змія собі на обід...
