Визначні пам'ятки Житомира

Моємісто
Автор:
Моємісто
12 червня 2023

На перший погляд багатьом може здатися, що цікавих та величних місць у Житомирі не дуже то і багато, і їхати туди безглуздо. Однак, не зовсім так. Наше місто – прекрасне, і дуже навіть туристичне. Незважаючи на те, що населення доволі багато, у нас дуже комфортно і затишно. А пам'ятки Житомира обов'язково зроблять ваш відпочинок в нашому міста особливо цікавим.

Сьогодні поговоримо саме про такі місця. Сподіваємось, що інформація буде корисна як людям, які планують відвідати Житомир, так і місцевим жителям. Гарного перегляду!:)

Визначні пам'ятки Житомира

 

Замкова гора

Замкова гора у Житомирі – це те місце, де можна відчути справжню історію міста, а якщо  пощастить, то ще й натрапити на численні підземні ходи, що прорізають гору на різній глибині. Зробимо невеличкий екскурс в історію:

Найперша письмова згадка про замок у Житомирі датується 1392 роком, коли його захопило військо князя Вітовта. Розташовувався замок на крутому пагорбі над річцкою Кам’янка. Згідно легенді, засновником нашого міста був воїн Житомир із дружини київських князів Аскольда і Діра. Місто сильно потерпало від набігів і грабунків, тому було вирішено спорудити захисну споруду. Місце під зведення замку було підібране, щоб забезпечувати максимальний захист – круті схили, ріка, були зведені вали і викопані канави перед ними, між якими була вода, і було зведено дві брами із підвісними мостами. Щоправда фортецю часто руйнували, але її завжди відбудовували. Навколо замку почало розростатися місто, також були прокладені підземні ходи, які подейкують, існують і сьогодні. Підземні ходи відігравали дуже важливу роль у обороні замку. У 1648–1654 роках під час визвольних війн фортеця зазнала значних руйнувань і втратила своє військове призначення. У 1802 році залишки замку згоріли під час страшної пожежі, останні споруди проіснували до 1852 року. А у 1890 році міська рада вирішила віддати територію під приватну забудову, з того часу про замок нагадують тільки ледь помітні вали, підземні ходи, що знаходяться на глибині 5–8 метрів та пам’ятник на честь заснування міста. До речі, досліджуючи підземні ходи, виявилося, що один з них виходив до ріки Кам’янка і забезпечував водопостачання замку, адже на території фортеці не було жодного колодязю.
На сьогодні на місці фортеці знаходиться невеличкий міський парк. 



Площа мистецькі ворота

Як розповів нам історик Борис Дубман, всього лише півстоліття тому, житомиряни тут могли побачити справжній соціалістичний рай, який дуже відрізнявся від скромного повсякденного житті більшості громадян величезної країни.

У 1954 році в Житомирі, на території нинішньої площі «Мистецькi Ворота», ударними темпами побудували цегляні павільйонні виставки.

На будівельні роботи були спрямовані всі будівельні організації міста. Важливу роль в проектуванні і самому будівництві комплексу виставки взяли головний архітектор міста Семен Мойсейович Енгельман і житомирський архітектор Федір Антонович Грінченка. Будівлю прикрасили і твори житомирських скульпторів. Особливо відзначилася зворушлива, дуже людяна фігура молодої колгоспниці, яка тримала в руках над головою пучок колосків пшениці.

Вже восени 1954 року виставка відкрилася.

 Житомирська Виставка мала символізувати небувалий розквіт сільського господарства і промисловості області. Однак ставлення місцевого населення було однозначним - в той час (в ще не відновленому після війни місті) всі колгоспи були жебраки, більшість населення жило бідно. Ось і діяла виставка в Житомирі тільки до 60-х років минулого століття.

У 1971 році планували зробити на місці колишньої виставки парк культури і відпочинку, потім - молодіжний комплекс, але її територія з часом була забудована багатоповерховими будинками, в результаті чого утворилася площа. Про виставку сьогодні нагадують лише красиві ворота, обвиті ліпним орнаментом з дарами колгоспних полів і садів - що і послужило підмогою для назви площі.

«Вхідні Ворота ВДНХ» - сьогодні пам'ятник архітектури.

Решта будови виставки знесені або занедбані в очікуванні перевтілень.

Каскад фонтанів в Парку культури та відпочинку імені барона Шодуара

Парк імені барона де Шодуара – найпопулярніше місце для відпочинку житомирян. Парк цікавий не лише розташуванням на схилах берегів річки Тетерев, але й дуже гарним каскадом з фонтанів. Він розташований прямо біля входу в парк, а за ним – оглядові майданчики і спуск до станції човнів на річці. Каскад фонтанів виготовлено з різних порід житомирського граніту і лабрадориту.

Каскад фонтанів був створений в 1980 році в Парку культури та відпочинку імені Юрія Гагаріна в Житомирі. А парк було закладено ще в XIX столітті. Головним меценатом та автором ідеї його створення був барон де Шодуар. 36 га парку засаджені більш, ніж 80 видами рослин, деякі завезені з різних частин світу. З підвісного мосту (більше 350 м) відкривається чудовий краєвид на місто і на річку Тетерев. Сам каскад фонтанів був створений при підготовці Житомира до зустрічі Олімпійського вогню. Ця пам’ятка – невід’ємна частина парка і архітектури міста.
 
Комплекс споруд Поштової станції
Складається з будівель поштової станції (до її головному фасаду з обох сторін примикає огорожа), готелю, стайні, ямських служб. Пам'ятка архітектури національного значення. Розташований на колишній околиці міста при в'їзді в нього з боку Новоград-Волинського. Побудований в 1846 р. за типовим проектом - «нормальним кресленням» станційного будинку другого розряду, затвердженим в 1843 р., з урахуванням значення і величини населеного пункту, а також місцевих будівельних можливостей. Комплекс споруд є одним з найбільш повно збережених на колишній шосейній дорозі Київ - Брест.
У 1827 році поштовою службою Російської імперії було організовано регулярний рух диліжансів між Санкт-Петербургом, Києвом і Радзивиловим (кордон з Австро-Угорщиною), для цього і були зведені поштові станції по типовому архітектурному проекту. Це були одноповерхові будівлі з видовженими і стрілчастими вікнами, виконані в стилі неоготики. Всі ці поштові станції ділилися на I-IV класи. Кожна з них знаходилася на відстані близько 20-30 кілометрів одна від одної. Всього їх було побудовано на трасі Київ-Брест близько 35.
 
Кафедральний собор святої Софії
Будівлю дерев'яного костьолу розпочали будувати з ініціативи Єпископа Яна Самуїла Осса де Ожгі (1722 - 1756) на місці, де раніше стояв костьол Діви Марії, знищений татарами у XV столітті. В 1737 році дерев'яний костьол було розібрано, а на його місці поставлено новий, цегляний храм, якого було освячено в 1745 році. В 1768 році, під час пожежі міста, костьол частково згорів, але швидко був відновлений. У 1801 році старанням Єпископа Гаспара Цецішевського (1798 - 1831) Кафедральний костьол був повністю перебудований і консекрований ЗО серпня 1805 року. На початку XX століття за проектом архітектора Домбровського до костьолу добудовано деякі приміщення. Відтоді зовнішній вигляд костьолу не змінився, але внутрішні оздоби, вівтарі, ікони та літургійний посуд під час закриття костьолу при радянській владі і в часи німецької окупації постраждали від пограбування або знищення. Незважаючи на це, завдяки зусиллям віруючих і сьогодні цей храм захоплює своєю красою і величчю, був побудований у 1746 році. За два з половиною століття свого існування костьол уникнув руйнацій, перебудов чи використання не за призначенням.
 
Церква святого архистратига Михаїла
Михайлівська церква в Житомирі належить до найстаріших кам'яних культових споруд православної церкви, хоч вік цієї архітектурної пам'ятки відносно невеликий. Вона була збудована 1856 року з ініціативи відомого у місті купця Михайла Федоровича Хаботіна, який за власні кошти придбав ділянку землі і будував храм. По смерті храмотворця, з квітня 1859 року місцевий соборний притч без попереднього дозволу єпархіального архієрея зайняв Михайлівську церкву. Та згодом родичі покійного Хаботіна та багато мешканців Житомира домоглися самостійності церкви. Через деякий час більшовицький режим проявив свою владу над церквою. З 1936 року приміщення закритої церкви передали культосвітній установі. З початком окупації Житомира німецько-фашистськими загарбниками у храмі влаштували склад конфіскованих у населення радіоприймачів. Але вже з 1942 року приміщення Св. Михайлівської церкви почало знову використовуватися за прямим призначенням. З 20 червня 1960 року будівлю передано товариству "Знання", а підвал храму - складу магазину "Спорттовари". У 1985 році приміщення храму зайняв театр ляльок, який знаходився тут до жовтня 1991 року. Саме в жовтні 1991 року й відбулося третє народження храму в ім'я Святого архистратига Михаїла, коли згідно з рішенням обласної Ради народних депутатів, величну п'ятиглаву споруду церкви було передано житомирській громаді Української автокефальної православної церкви.  
 
Скеля "Голова Чацького"

Площа 0,01 га. Статус надано 1967 року. Перебуває у віданні Житомирського міськкомунгоспу.

Розташована на лівому березі річки Тетерів, має висоту бл. 30 м. над рівнем води Житомирського водосховища. Разом з сусідніми скелями утворює прямовисну стіну, завдовжки бл. 120 м. Вершина скелі має вигляд голови людини.

Давайте ж розберемось, ким був цей Чацький! Отож, Житомир має унікальну пам’ятку природи, що утворилася через вивітрювання гірських порід граніту. Вона з’явилась набагато тисячоліть раніше, ніж саме місто. Довкола неї – безліч легенд та повір’їв. За однією з них був колись такий собі козак Чацький, якого переслідували поляки, а він стрибнув зі скелі, щоб уникнути полону. Ще одна легенда розповідає, що у бідняка Чацького була донька, на яку поклав око багатий вельможа. Батько, рятуючи доньку, зійшовся у двобої з кривдником, проте був скинутий зі скелі. А та за ніч набула рис його обличчя. За іншою версією ця назва виникла у ХІХ ст., пізніше козацьких часів. Іменем Чацького названий був провулок у Житомирі. Скоріш за все обидва вони були присвячені Тадеушу Чацькому (1765 – 1813) – польському історику, просвітнику, відкривачу шкіл на Волині. Він же відкрив Кременецький ліцей, на базі якого згодом відкрився університет Св. Володимира у Києві (Національний університет Т.Г.Шевченка) та Волинську гімназію в Житомирі (тепер Житомирський державний університет ім. Івана Франка).

Плоский будинок

"Плоский будинок" в Житомирі, який також називають "Дом-химера" або "Будинок у формі серця", заслужив такі назви за своє нестандартне архітектурне рішення. Будівля середини XIX в. знаходиться в історичному центрі Житомира, на площі Перемоги. Його розташування відповідає дореволюційному плануваннюм міста. Колись будинок був кутовим, причому стояв на гострому куті перехрестя. Щоб максимально використовувати всю земельну ділянку, архітекторові також довелося спроектувати будинок з незвичайно гострим кутом. Таким чином, при погляді з певного ракурсу, створюється ілюзія, що біля будинку є тільки фасад з вікнами, а інших стін немає - будинок плоский! 

 

Дякуємо за перегляд! Будемо вдячні за репост:)

Коментарі до події (1)
  • Іван Кобзар 11 Червня

    Всі міста на планеті бажають бути старшими у віці, натомість Рівне... нищить свої найцінніші тисячолітні знахідки! Питається чому? Може на догоду лукавим порадникам з заходу, чи історикам з п'ятої колони Москви? Читайте статтю "ЧИ БУДУТЬ РОЗКРИТІ ТАЄМНИЦІ РІВНЕНСЬКИХ ПІДЗЕМЕЛЬ?" - https://uamodna.com/articles/chy-budutj-rozkryti-taemnyci-rivnensjkyh-pidzemelj/
Отримуйте
регулярні оновлення
Читай інші статті
Цікавий новорічний тест;)
Цікавий новорічний тест;) Хтось говорить, що Новий рік - це виключно сімейне свято, а хтось з такого приводу завжди збирає шумну та веселу компані...
Холецистит: сигнал, що потребує уваги
Холецистит: сигнал, що потребує ува... Холецистит – це запалення жовчного міхура, яке може бути гострим або хронічним. Це захворювання виникає, коли жовч перес...
5 порад про те, як пережити переведення годинника на зимовий час
5 порад про те, як пережити перевед... В ніч з 26 на 27 жовтня вся Україна буде переводити годинник на літній час. Як результат - українцям доведеться спати на...