На перший погляд багатьом може здатися, що цікавих та величних місць у Житомирі не дуже то і багато, і їхати туди безглуздо. Однак, не зовсім так. Наше місто – прекрасне, і дуже навіть туристичне. Незважаючи на те, що населення доволі багато, у нас дуже комфортно і затишно. А пам'ятки Житомира обов'язково зроблять ваш відпочинок в нашому міста особливо цікавим.
Сьогодні поговоримо саме про такі місця. Сподіваємось, що інформація буде корисна як людям, які планують відвідати Житомир, так і місцевим жителям. Гарного перегляду!:)
Замкова гора
Замкова гора у Житомирі – це те місце, де можна відчути справжню історію міста, а якщо пощастить, то ще й натрапити на численні підземні ходи, що прорізають гору на різній глибині. Зробимо невеличкий екскурс в історію:
Найперша письмова згадка про замок у Житомирі датується 1392 роком, коли його захопило військо князя Вітовта. Розташовувався замок на крутому пагорбі над річцкою Кам’янка. Згідно легенді, засновником нашого міста був воїн Житомир із дружини київських князів Аскольда і Діра. Місто сильно потерпало від набігів і грабунків, тому було вирішено спорудити захисну споруду. Місце під зведення замку було підібране, щоб забезпечувати максимальний захист – круті схили, ріка, були зведені вали і викопані канави перед ними, між якими була вода, і було зведено дві брами із підвісними мостами. Щоправда фортецю часто руйнували, але її завжди відбудовували. Навколо замку почало розростатися місто, також були прокладені підземні ходи, які подейкують, існують і сьогодні. Підземні ходи відігравали дуже важливу роль у обороні замку. У 1648–1654 роках під час визвольних війн фортеця зазнала значних руйнувань і втратила своє військове призначення. У 1802 році залишки замку згоріли під час страшної пожежі, останні споруди проіснували до 1852 року. А у 1890 році міська рада вирішила віддати територію під приватну забудову, з того часу про замок нагадують тільки ледь помітні вали, підземні ходи, що знаходяться на глибині 5–8 метрів та пам’ятник на честь заснування міста. До речі, досліджуючи підземні ходи, виявилося, що один з них виходив до ріки Кам’янка і забезпечував водопостачання замку, адже на території фортеці не було жодного колодязю.
На сьогодні на місці фортеці знаходиться невеличкий міський парк.
Площа мистецькі ворота
Як розповів нам історик Борис Дубман, всього лише півстоліття тому, житомиряни тут могли побачити справжній соціалістичний рай, який дуже відрізнявся від скромного повсякденного житті більшості громадян величезної країни.
У 1954 році в Житомирі, на території нинішньої площі «Мистецькi Ворота», ударними темпами побудували цегляні павільйонні виставки.
На будівельні роботи були спрямовані всі будівельні організації міста. Важливу роль в проектуванні і самому будівництві комплексу виставки взяли головний архітектор міста Семен Мойсейович Енгельман і житомирський архітектор Федір Антонович Грінченка. Будівлю прикрасили і твори житомирських скульпторів. Особливо відзначилася зворушлива, дуже людяна фігура молодої колгоспниці, яка тримала в руках над головою пучок колосків пшениці.
Вже восени 1954 року виставка відкрилася.
Житомирська Виставка мала символізувати небувалий розквіт сільського господарства і промисловості області. Однак ставлення місцевого населення було однозначним - в той час (в ще не відновленому після війни місті) всі колгоспи були жебраки, більшість населення жило бідно. Ось і діяла виставка в Житомирі тільки до 60-х років минулого століття.
У 1971 році планували зробити на місці колишньої виставки парк культури і відпочинку, потім - молодіжний комплекс, але її територія з часом була забудована багатоповерховими будинками, в результаті чого утворилася площа. Про виставку сьогодні нагадують лише красиві ворота, обвиті ліпним орнаментом з дарами колгоспних полів і садів - що і послужило підмогою для назви площі.
«Вхідні Ворота ВДНХ» - сьогодні пам'ятник архітектури.
Решта будови виставки знесені або занедбані в очікуванні перевтілень.
Каскад фонтанів в Парку культури та відпочинку імені барона Шодуара
Парк імені барона де Шодуара – найпопулярніше місце для відпочинку житомирян. Парк цікавий не лише розташуванням на схилах берегів річки Тетерев, але й дуже гарним каскадом з фонтанів. Він розташований прямо біля входу в парк, а за ним – оглядові майданчики і спуск до станції човнів на річці. Каскад фонтанів виготовлено з різних порід житомирського граніту і лабрадориту.
Площа 0,01 га. Статус надано 1967 року. Перебуває у віданні Житомирського міськкомунгоспу.
Розташована на лівому березі річки Тетерів, має висоту бл. 30 м. над рівнем води Житомирського водосховища. Разом з сусідніми скелями утворює прямовисну стіну, завдовжки бл. 120 м. Вершина скелі має вигляд голови людини.
Давайте ж розберемось, ким був цей Чацький! Отож, Житомир має унікальну пам’ятку природи, що утворилася через вивітрювання гірських порід граніту. Вона з’явилась набагато тисячоліть раніше, ніж саме місто. Довкола неї – безліч легенд та повір’їв. За однією з них був колись такий собі козак Чацький, якого переслідували поляки, а він стрибнув зі скелі, щоб уникнути полону. Ще одна легенда розповідає, що у бідняка Чацького була донька, на яку поклав око багатий вельможа. Батько, рятуючи доньку, зійшовся у двобої з кривдником, проте був скинутий зі скелі. А та за ніч набула рис його обличчя. За іншою версією ця назва виникла у ХІХ ст., пізніше козацьких часів. Іменем Чацького названий був провулок у Житомирі. Скоріш за все обидва вони були присвячені Тадеушу Чацькому (1765 – 1813) – польському історику, просвітнику, відкривачу шкіл на Волині. Він же відкрив Кременецький ліцей, на базі якого згодом відкрився університет Св. Володимира у Києві (Національний університет Т.Г.Шевченка) та Волинську гімназію в Житомирі (тепер Житомирський державний університет ім. Івана Франка).
Плоский будинок
"Плоский будинок" в Житомирі, який також називають "Дом-химера" або "Будинок у формі серця", заслужив такі назви за своє нестандартне архітектурне рішення. Будівля середини XIX в. знаходиться в історичному центрі Житомира, на площі Перемоги. Його розташування відповідає дореволюційному плануваннюм міста. Колись будинок був кутовим, причому стояв на гострому куті перехрестя. Щоб максимально використовувати всю земельну ділянку, архітекторові також довелося спроектувати будинок з незвичайно гострим кутом. Таким чином, при погляді з певного ракурсу, створюється ілюзія, що біля будинку є тільки фасад з вікнами, а інших стін немає - будинок плоский!
Дякуємо за перегляд! Будемо вдячні за репост:)
Іван Кобзар 11 Червня