«Ми Є!»
Концерт до 35-річчя Незалежності України у вишуканому виконанні Національного камерного ансамблю «Київські солісти» в атмосферному акустичному залі старовинної Кірхи Святої Катерини в самому серці Києва.
БЕРЕЗОВСЬКИЙ. МОЦАРТ. СИЛЬВЕСТРОВ. СТАНКОВИЧ. ҐРІГ. КОЛОДУБ. ШЕВЧЕНКО.
Дириґент: Володимир Сіренко
Ця програма побудована як своєрідна духовна дуга — від молитви до маніфесту, від інтимного шепоту до гордого «Ми Є!», що напряму промовляє до сенсу Дня Незалежності.
Концерт відкриває «Отче наш» Березовського в обробці Скорика — двох композиторів, розділених століттями, але об’єднаних вірою в силу слова і духу нації. Максима Березовського цілком заслужено називають «українським Моцартом» — не лише за талант, а й за саму долю: у 1771 році він, разом із чеським композитором Йозефом Мисливечеком, склав іспит у знаменитій Болонській філармонічній академії під керівництвом падре Джованні Мартіні — того самого педагога, в якого за кілька років до того навчався й сам юний Моцарт. Обидва композитори пройшли через одну й ту саму італійську школу, що на той час формувала музичну мову всієї Європи, — і саме тому «Отче наш» звучить у цій програмі не як периферійний, а як рівноправний, європейського рівня голос, що йде поруч із моцартівською традицією. Це — молитва за Україну, з якої, власне, і починається будь-яке свято незалежності, а також нагадування: незалежна українська культура завжди мала своїх майстрів світового рівня, просто історія довго тримала їхні імена в тіні.
Моцартівська «Маленька нічна серенада» приносить контраст — світлу, безхмарну радість, ту легкість буття, яку нація здобуває собі правом вільно існувати. Це образ мирного вечора, який кожен українець сьогодні цінує як розкіш.
Сильвестров займає особливе місце в цій програмі. Його «Тиха музика» — це тиша не як порожнеча, а як простір для пам’яті й вслухання, тиша, яку композитор називав «найціннішою річчю на землі». А «Прощай, світе…» зі слів Шевченка в «Реквіємі для Лариси» — це найінтимніший момент вечора, приватне прощання, що резонує з колективним досвідом втрати, який пережила й переживає щоразу Україна.
«Майже серенада» Станковича повертає рух і діалог — скрипка й віолончель ведуть розмову, немов два голоси однієї нації, що шукають гармонії після випробувань.
Сюїта Ґріга «З часів Гольберга» — данина європейській традиції, написана на честь драматурга-гуманіста. Показово, що подібну місію в українській музиці виконав Микола Лисенко, якого дослідники нерідко ставлять поруч саме з Ґрігом: обидва композитори підняли рідний фольклор до рівня професійної академічної музики. Так само як Ґріг «вивів» норвезьку народну пісню й танець на велику європейську сцену через свою Гольберг-сюїту, Лисенко зробив те саме для українського мелосу — і саме тому наступний номер програми, «Сім українських народних пісень» Колодуба, логічно продовжує цю лисенківську лінію національного мислення в музиці. Обидва композитори доводили: народна пісня — не провінційний матеріал, а рівноправна мова великого мистецтва.
«Сім українських народних пісень» Колодуба повертають слухача до коренів — до козацької пісні, колискової, танцю — до того автентичного, живого фольклору, який є основою національної ідентичности і тим, що варто захищати.
І нарешті — «Ми Є!» Юрія Шевченка звучить як фінальний акорд-твердження: після молитви, туги, тиші й традиції — гучне, безкомпромісне підтвердження існування нації. Це не запитання, а факт — саме те, що святкує День незалежності України.
Програма:
Максим Березовський — Мирослав Скорик
«Отче наш» (транскрипція для струнного оркестру)
Вольфґанґ Амадей Моцарт
«Маленька нічна серенада», Серенада № 13 Соль мажор, K. 525
1. Allegro
2. Romanza (Andante)
3. Menuetto (Allegretto)
4. Rondo (Allegro)
Валентин Сильвестров
«Тиха музика» для струнного оркестру
1. Вальс миттєвостей
2. Вечірня серенада
3. Миттєвості серенади
Валентин Сильвестров
«Прощай, світе…» з «Реквієму для Лариси», ч. IV, на слова Тараса Шевченка
(камерне вкраплення — солісти Євгенія Сіренко та Дмитро Філатов)
Євген Станкович
«Майже серенада» для скрипки, альта і камерного оркестру
(солісти — Євгенія Сіренко, скрипка; Оксана Дарбінь, альт)
Едвард Ґріг
Сюїта «З часів Гольберга», op. 40
1. Прелюдія (Allegro vivace)
2. Сарабанда (Andante)
3. Гавот — Мюзетт (Allegretto)
4. Арія (Andante religioso)
5. Ригодон (Allegro con brio)
Левко Колодуб
«Сім українських народних пісень» для струнних
1. «Стоїть козак»
2. «Пливе щука»
3. «Кам’яна горо…»
4. «Колискова»
5. «Танцювальна»
6. «Ой, роде мій…»
7. «Пішла б на музики…»
Юрій Шевченко
«Ми Є!»
(соліст — Дмитро Філатов)
УВАГА! Прохід та проїзд до Кірхи Святої Катерини (вул. Лютеранська, 22) здійснюється виключно зі сторони вулиці Хрещатик.