Вистава розпочинається з моменту завершення історичної хроніки Шекспіра “Річард ІІІ” і дає свободу глядачам самим вирішувати, коли і за яких обставин відбувається дія.
Можливо це остання ніч короля-тирана перед фінальним боєм. А, можливо, дія відбувається уже десь там, де триває вічне покараняя…
Зберігаючи ключові ідеї і сентенції твору Шекспіра, вистава апелює не до фабульних перепетій, а до метасюжету “Річарда III”.
Є речі, про які хочеться говорити пошепки, і є речі, які мусиш викричати. В якийсь момент я не бачила сучаснішої п'єси за шекспірівського "Ричарда ІІІ". Тільки історія нашого Ричарда розпочинається з моменту завершення історії Ричарда Шекспірового. Глядачеві дається свобода самому вирішувати, де й коли відбувається дія: чи в останню ніч перед загибеллю, чи, можливо, вже десь там, де існує вічне покарання за содіяні злочини і вічна приреченість на абсурдну різанину, від якої можна зійти з розуму навіть у потойбіччі. Це свого роду пересторога вбивцям, політикам і надто запеклим матеріалістам. Зберігаючи основні ідеї та сентенції "Ричарда ІІІ", ми працювали не з фабулою, а з метасюжетом Шекспірового твору. Тому немає значення, хто втілює тему протагоніста – мужчина чи жінка. Проблема Ричарда чи Гамлета стосується кожного, незалежно від статі.