На черговій лекції в рамках освітної програми до виставки Спецфонд: Репресоване Мистецтво про художнє життя України у 1920-30-х роки розповість мистецтвознавиця Дарина Якимова.
1920-ті роки — час радикального переосмислення мистецтва, його функції, значення та розуміння. Художники з великим ентузіазмом відгукнулися на нові ідеологічні виклики та конструювали новий пролетарський світ, оформлювали побут і життя нової «радянської людини».
В цей час з’являється перший український хмарочос (харківський Держпром), будуються соцмістечка, а в Київському художньому інституті відкривають новий факультет Формально-технічних дисциплін (Фортех), на якому викладають найпрогресивініші художники.
Але дуже скоро численні газети і журнали, що стали рупорами партійної пропаганди, почали піддавати нове мистецтво нищівній критиці, ідеологічному цькуванню, органи ГПУ вносили мистців в списки соціально небезпечних та контрреволюційних.
В 1930-х роках почався справжній терор проти сучасного мистецтва. Багато талановитих художників зазнали цькувань і репресій, а їхні твори були знищені чи на довгі роки заборонено. 1930-ті роки — час «Розстріляного відродження», час культурної руїни.
Протягом цього часу культура піддавалася найбільш відчутним втратам та деформаціям в результаті панування тоталітаризму, який став складовою людської психології і свідомості.
Потрібна попередня реєстрація по кнопке в анонсе