Хіт української літератури “Кайдашева сім’я” Івана Нечуя-Левицького відгукується кожному українцю незалежно від епохи.
Якщо не у вашій родині, то точно серед знайомих знайдуться люди, подібні до героїв: суворі свекри, хамовита(або ж навпаки – дуже добра) невістка, сини, які грубо поводяться з батьками, бо “вже дорослі”.
А якщо за цією поведінкою стоїть дещо більше, ніж погорда? Наприклад, звиклість до старого світогляду, прагнення відстояти особисті кордони та бажання будувати власну сім’ю без втручання родичів?
Чи можливо, йдучи на компроміси, досягти миру в сім’ї? Чи навпаки – потрібно наполягати на своєму попри все? А може, лише всохла груша – останній шанс на мир в сім’ї Кайдашів?