Журналіст Марчелло занурений у солодке, розпусне життя Вічного міста. Його можна зрівняти з Вергілієм, що проходить всі кола сучасного пекла й спостерігаючи «божественну комедію» Рима кінця 50-х. Жінки як тіні міняють одна одну, не зачіпаючи його почуттів, навіть поява американської кіно діви Сільвії, втілення сексуальності й пороку, не виводить його зі ступору. Раптове самогубство його друга Штайнера, що прийшов до думки про безглуздість їхнього життя, приводить Марчелло до катарсису, але чи надовго.
