Київський Покровський жіночий монастир та Микільський собор (Бехтерівський провулок, 15).
Заснований 11 січня 1889 великою княгинею Олександрою Петрівною Романовою (у дівоцтві Олександра-Фредеріка-Вільгельміна Ольденбурзька, в чернецтві Анастасія).
Монастир нині чинний. Має чудову відкриту територію для прогулянок.
1881 року велика княгиня Олександра Петрівна, будучи вигнаною з дому своїм чоловіком, оселилася в Києві, де приступила до здійснення своєї ідеї створення чернечої громади. Остання замислювалася нею як жіночий монастир, а й як лікувальний заклад для бідних.
Великій княгині вдалося реалізувати задумане, пожертвувавши новому монастирю всі свої кошти (частина коштів пожертвувала також її сім'я).
Протягом приблизно 20 років (1889—1911) на території монастиря було збудовано близько 30 будівель—церкви, церковно-парафіяльна школа з гуртожитком, корпуси для сестер, золотошвейні та іконописні майстерні, готель. У тому числі, було збудовано й лікувальні заклади — безкоштовна лікарня з терапевтичним та хірургічним відділеннями, притулок для сліпих та немічних.
До речі, найчастіше велика княгиня Олександра Петрівна сама асистувала хірургам під час операцій!
Мало хто знає, але проектуванням та будівництвом монастиря займався той самий Володимир Миколайович Миколаєв (1847-1911), єпархіальний архітектор Києва, який пізніше став архітектором Києво-Печерської лаври!
А от Микільський собор, який збудований на території Покровського монастиря, створювався за проектом самого сина великої княгині Олександри Романової, і збудований він коштом відомого українського мецената Миколи ТЕРЕЩЕНКА.
Закладка Микільського собору відбулася 1896 року. І будувався він цілих 15 років.
У війну, у 1943-1945 роках, на території собору працював госпіталь.
1981 року Микільський собор постраждав від пожежі, що сталася від удару блискавки в дах.
У 1990-х роках, за кресленнями, що зберігаються в міському архіві, дерев'яний Покровський храм був перебудований у камені та розписаний усередині, відновлено його бані.
Vita Svitanko 09 Травня