Судоми у собаки чи звичайне тремтіння? Як відрізнити одне від іншого, що робити під час нападу і коли їхати до ветеринара негайно, навіть уночі.
Нічна тривога, робота ППО, вибух десь неподалік. Пес притискається до ніг і тремтить так, що це видно навіть у темряві коридору. Власник лякається: а раптом це напад? Буває й навпаки. Собака лежить на боці, дрібно смикає лапами, а господар вирішує, що вона просто налякана. Тремтіння і судоми у собаки ззовні інколи схожі, але означають зовсім різне. Від того, чи правильно ви їх розрізните, залежить, чи можна почекати до ранку.
Головна різниця – свідомість. Собака, яка тремтить, вас бачить і чує. Вона реагує на кличку, може підійти, дивиться в очі, хоч і нервово. Під час судомного нападу контакт зникає: тварина не відгукується, погляд порожній.
|
|
Тремтіння |
Судоми |
|---|---|---|
|
Свідомість |
збережена, реагує на голос |
порушена або відсутня |
|
Як виглядає |
дрібне тремтіння тіла чи лап, собака стоїть або сидить |
падіння на бік, ритмічні рухи лапами, клацання щелепами, слинотеча |
|
Чи можна зупинити |
часто стихає, якщо зігріти, заспокоїти, відволікти |
ні, напад іде своїм ходом |
|
Після |
собака поводиться як завжди |
від кількох хвилин до кількох годин розгубленості, хиткість, спрага |
Тремтіння найчастіше спричиняють страх, холод, збудження або біль. У Києві до цього переліку давно додалися вибухи: після нічної атаки навіть спокійні собаки можуть тремтіти годинами, ховатися під ліжко, відмовлятися від їжі. Дрібні породи тремтять охочіше за великі, а в старих собак іноді тремтять задні лапи через слабкість м'язів. Окремий випадок – тремтіння разом із блюванням, слинотечею чи хиткою ходою. Так може починатися отруєння, і тоді чекати не можна.
Не всі судоми виглядають як класичний напад. Буває, що смикається лише морда або одна лапа, а собака наче й при тямі. Такі часткові напади розпізнати складніше, і саме тут найбільше допомагає відео.
Більшість нападів минають самі за одну-дві хвилини. Завдання власника – не заважати й не дати собаці травмуватися.
Приберіть усе, об що вона може вдаритися, відведіть від сходів і краю дивана.
Не засовуйте руки в пасть. Собака не «ковтає язик», а от прикусити вас може сильно, навіть не усвідомлюючи цього.
Не тримайте й не притискайте тіло, не лийте воду в рот, не давайте ліки.
Засікайте час. Якщо можете, зніміть напад на телефон: лікарю це скаже більше, ніж будь-який опис.
Приглушіть світло й звук, заберіть дітей та інших тварин.
Після нападу собака може довго не впізнавати дім, натикатися на меблі, жадібно пити. Говоріть спокійно, дайте їй полежати в тихому місці й не годуйте, поки вона остаточно не отямиться.
Один короткий напад у дорослої собаки, яка швидко відновилася, – привід записатися на огляд найближчими днями. А з цими ситуаціями ранку не чекають:
напад триває довше п'яти хвилин;
напади йдуть один за одним, і собака не встигає отямитися між ними;
за добу сталося два й більше нападів;
судоми вперше в житті;
є підозра, що собака щось підібрала на прогулянці;
напад стався в цуценяти, після перегріву чи травми.
Нічний сценарій знайомий багатьом: собака почала битися в судомах о другій ночі, і тільки тоді з'ясовується, що найближча клініка працює до восьмої вечора. Тому цілодобову клініку краще знайти заздалегідь, поки все спокійно, і зберегти її номер у телефоні. Для киян із півночі міста, наприклад, цілодобово працює клініка А-Вет на Оболоні, яка має автономне живлення на випадок відключень. Туди зручно дістатися з Мінського масиву чи Виноградаря, а з Троєщини – через Північний міст.
На прийомі ветеринар спитає про деталі, які в паніці легко забути. Зручно записати їх одразу після нападу:
скільки тривав напад і о котрій годині стався;
що собака робила перед ним: спала, гралася, щойно поїла;
як виглядав напад і чи була вона при тямі;
скільки часу знадобилося, щоб відновитися;
чи могла вона щось з'їсти на вулиці або вдома.
Далі лікар вирішує, які обстеження потрібні. Причин судом багато: від епілепсії, яка зазвичай уперше проявляється у віці від пів року до п'яти-шести років, до отруєння, низького рівня цукру в крові чи хвороб печінки. Тому діагноз ставлять не за одним нападом, а після огляду й аналізів.
Якщо ваш пес панікує від вибухів, це не примха й не «перевиховання». Страх від гучних звуків у собак буває дуже сильним, і найкраще, що може зробити власник, – не лишати тварину з ним наодинці.
Під час тривоги беріть собаку з собою в укриття або коридор, на повідку чи в шлейці. Налякана тварина може вирватися й утекти навіть із двору.
Перевірте, щоб на нашийнику був адресник із вашим номером телефону. Після нічних атак у міських групах щоразу з'являються оголошення про собак, які втекли від вибухів.
Облаштуйте вдома «нору»: місце подалі від вікон, накрите ковдрою, з улюбленою підстилкою. Багато собак самі ховаються туди, щойно чують сирену.
Не силуйте собаку виходити зі сховку й не сваріть за тремтіння. Сідайте поруч, говоріть спокійно.
Якщо страх не минає днями або собака перестала їсти, скажіть про це ветеринару. Заспокійливі засоби підбирають тільки після огляду, людські препарати давати не можна.
Прогулянку краще робити у спокійніші години, а в ночі з підвищеною загрозою вигул – коротший і лише на повідку.
