Лібрето Наталі Скорульської, за мотивами однойменної драми-феєрії Лесі Українки.
Про сюжет балету: У музичній спадщині Михайла Скорульського (1887-1950) особливе місце посідає балет «Лісова пісня».
Композитора полонив сюжет прекрасної поетичної драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» — одного з найвидатніших творів української літератури, що захоплює своїм гуманізмом, високим етичним пафосом, пройнятий палкою вірою у поезію життя і невмирущим пориванням людини до прекрасного.
Поетеса Л.Українка не випадково назвала твір драмою-феєрією. Казкові чудеса, алегорії тісно переплелися в ньому з правдою глибоких людських почуттів. Основна філософська ідея «Лісової пісні» втілюється через складний образ талановитого і доброго сільського хлопця Лукаша, наділеного чутливим серцем поета і мрійника. У щирому коханні до Мавки, зближенні з природою і захопленні музикою розкривається його духовне багатство і мистецький хист. Скорення Лукаша користолюбним вимогам рідні, зрада Мавці й одруження із «земною», погрузлою в буденщині Килиною, вбивають у ньому творчу наснагу, все світле в його ніжній душі.
Надзвичайно тепло змалювала Леся Українка образ Мавки — фантастичної лісової дівчини, що уособлює красу природи. Поява Лукаша збуджує в Мавці почуття, які до того часу їй, лісовій істоті, були незнаними. Вони приносять глибоке щастя й водночас — важке горе.
Лібрето балету «Лісова пісня» написала дочка композитора, в минулому відома балерина, заслужена артистка України Наталя Михайлівна Скорульська (1915-1982).
Автори балету поставили своїм завданням найточніше передати зміст твору Лесі Українки, відтворити у музиці і хореографії емоційний колорит, зберегти головні образи та сюжетні ситуації, внутрішню логіку та послідовність драматургічного розвитку, в якому реальне переплітається з казковим.
