З 5 по 13 листопада у галереї «Лавра» – Фотовиставка газети «День»
Цього року наша фотовиставка, вже вісімнадцята, – знакова. Інакше й бути не може, адже вона відбувається, коли «День» відзначає 20-річчя. За останні два десятиліття було чимало подій, щось залишилось на узбіччі історії, а щось нині формує повістку дня. Фотоконкурс, який проводиться щорічно від 1999 року, є найяскравішою «зіркою» у сузір’ї наших соціальних проектів.
За 17 років, відколи триває цей фотолітопис, у містах України пройшло 115 фотовиставок «Дня», отримали нагороди 778 фотографів, рахунок людей, які побачили наші світлини, певно, пішов на мільйони.
Символом XVIII Міжнародного фотоконкурсу «Дня» є вінок – метафора сім’ї. «Цей вінок тендітний тільки на перший погляд. Але усі знають, що зламати можна лише одну гілочку, а коли вони переплетені, гуртом – вони незламні», - пояснює свій задум наша художниця Анна Гаврилюк.
І цього року ми отримали розкішний «вінок» зі світлин з усіх куточків країни. З понад 2400 світлин редакційне журі відібрало 350 кращих робіт як професіоналів, так і аматорів. Серед номінацій – «Український світ», «Політика», «Фото з історією», «Світ очима дітей», де представлені роботи авторів до 18 років, і «Птахи водойм», яку підтримує громадська організація «Українське товариство охорони птахів». На відкритті фотовиставки автори найбільш метафоричних і вражаючих знімків отримають цінні призи.
Але вражаючий – не значить шокуючий. Цього року ми представляємо свого роду великий сімейний альбом України, на конкурсних знімках – люди, які формують обличчя країни (але не заяложені у медіа особи). Ми не акцентуємо на жорстоких, кривавих моментах буття держави. Наш пріоритет – показати, як розвивається і дорослішає Україна. Ми закликаємо працювати «на дві півкулі», послуговуватися як емоціями, так і раціо. Не тонути у розпачі та горі, а визначати, як просувати країну вперед і стверджувати свою суверенність.
Відзнака конкурсу «Дня» часто стає великою несподіванкою для самих переможців. Ось як відреагувала на свою перемогу Наталія Кравчук, володарка Призу Призів «Золотий День» XV фотоконкурсу, який відбувся 2013 року: «Я вперше здобула таку нагороду. Такого й не сподівалась, тож дуже приємно. Я не амбітний фотограф і практично не беру участі у різних фотоконкурсах. А от у конкурсі «Дня» – беру. Мені імпонує, що це український конкурс, що тут є багато робіт моїх колег і друзів. Я за те, щоб люди фотографували й мали від цього задоволення». Нагороду Наталія Кравчук здобула за політичний репортаж «YES». А за десять років до того вона вперше відправляла свою світлину на конкурс, але та не пройшла відбір. Тож нам неймовірно приємно спостерігати за зростанням кращих українських майстрів фотографії.
Євген Малолєтка отримав Приз Призів «Золотий День» у 2012 році. А у наступному, 2013-му, став володарем Гран-прі нашого конкурсу. Євген зізнався тоді: «Я щороку подаю роботи на цей конкурс, бо мені хочеться, щоб якомога більше людей їх побачили. Хочеться донести фотографію як мистецтво, а не як ілюстрацію до газетного тексту». До речі, нові роботи і Наталії, і Євгена можна буде побачити на XVIII фотоконкурсі «Дня».
Наша фотовиставка починалась, коли незалежній Україні було вісім років – у такому віці діти вчаться у початковій школі, це час першої серйозної перевірки на дорослість. На знімку, що виходив на шпальтах «Дня» наприкінці 1990-х, - не віриться, але це було минулого тисячоліття! - дівчинка з Луганщини. Вона стоїть на широкій дорозі і дивиться вперед, з викликом і надією. У її погляді, позі – відкритість і впевненість. Фото зроблено Валерієм Мілосердовим 1995 року. Добродушність, навіть наївність героїні, у поєднанні зі спокоєм і вітальністю, готовністю діяти, - це мало б стати орієнтиром для країни. Цього ще не відбулося, і маємо обмаль часу, щоб взяти на озброєння цей символ і разом витягати себе та країну з болота негараздів.
Складний період, який почався два роки тому, триває. Потік подій то ущільнюється, то розріджується, багато українців втомилися від війни, кризи, політичного популізму. Часто люди шукають розради у сім’ї – у колі близьких людей будь-які труднощі переживати легше. Але сім’я – це не лише кровні родичі, це – однодумці, ті, хто існують в єдиному мислепросторі. І не дарма 2016-й для нас – не тільки рік святкування ювілею, а й рік читачів «Дня». Адже саме з цими людьми, з якими відчуваємо ідейну спорідненість, ми вибудовуємо свою гуманітарну політику.
«Непросто було «Дню» ствердити свій погляд на життя в Україні, відмінний від прилизаного «офіціозу». Але кращі журналістські пера і фотокамери працювали, щоб показати: у країні є сили, є люди, котрі стверджують справою – Україна гідна кращого життя», - стверджувала головний редактор газети «День» Лариса Івшина у 1999 році. Пройшло майже 20 років, і ми продовжуємо слідувати цій засаді. Закликаємо і вас подивитися на Україну очима «Дня». Запрошуємо вплести у наш «вінок» із важливих моментів життя країни свої думки і спостереження.
