Okeshka International запрошує і дорослих, і малечу на презентацію альбому колискових «Ковдронька» самобутнього львівського гурту «Три кроки в ніч».
У програмі не лише виступ гурту, а й спільне виконання колискових і створення казки. 
Учасники гурту:
Марічка Кошелінська-Мартинюк (вокал, бандура, мандоліна)
Віктор Мартинюк (джембе, тарілка та інша перкусія, калімба, мандоліна, свищик)
Сашко Міхаліцин (гітара, перкусія)
Данило Ільницький (англійський ріжок, сопілка, перкусія).
Вартість квитка: 80 грн. Діти до 7 років - безкоштовно. Діти від 7 років, пенсіонери - 40 грн.
«Три кроки в ніч» освоює можливості акустичної музики, поєднуючи народні та класичні інструменти, власні композиторські спроби та етнічну мелодику. У їхній творчості найвиразніше простежуються дві настроєві домінанти — лірична і трагічна, які можна пов’язати з порою надвечір’я, коли тіні речей довшають, а обриси стають плинними. Гурт не дотримується визначених стильових чи жанрових рамок, а шукає свій шлях на їхніх пограниччях. «Три кроки в ніч» утворився 2013 року, напередодні першого Свята музики у Львові. Відтоді підготував цикл українських колискових «Ковдронька» і розпочав роботу над новою «поетичною» програмою.
Нашім дітям присвячуємо
«Маленька дитина, скоро вродиться, то вже все знає, але не може нічого сказати. Вона ще ангел. Аж як зачне говорити, тогди все забуде».
Яку ми чули музику до того, як народилися? Яку музику ми чули тоді, коли нас іще не було? Не знаємо цього, але знаємо, що першим її відлунням, проспіваним до нас на цьому світі, були колискові. Ця найдавніша форма в особистій музичній історії чи не кожного, давно забута і пригадана знову, коли вже нам самим довірено оберігати сон нової людини.
Останнім часом ми ввійшли у зону тотального дискомфорту втрат — більших чи менших, ближчих чи дальших. Ми втрачаємо людей, місця, уявлення, зв’язки, спокій, певність, людяність. Зграї душ раз у раз відлітають у вирій від нас, затягуючи нас за собою. І в цьому часі важливо окреслити зону безпеки, ковдроньку, під якою тепло і затишно, під якою можна дати раду з нічними кошмарами. І можливо — чому ні? — ця ковдронька, наче казкова рукавичка, виросте, щоби вмістити всіх, хто прийде, аби пірнути під неї і згадати себе дитиною, і почути відлуння музики, яку ми чули до того, як народилися.
