Лекція простежує ідейну взаємодію трьох ключових фігур епохи науково-технічної революції в країнах соцтабору: письменника-фантаста Станіслава Лема, кінорежисера Фелікса Соболєва та засновника київського Інституту кібернетики Віктора Глушкова. Їх об’єднує інтерес до кібернетики як науки про комунікацію, управління та контроль над складними системами, а також як швидкого способу досягнення економічного, мистецького та наукового прогресу.
Водночас, кіно-роботи Соболєва демонструють неабияку тривогу з приводу швидкостей озброєння та автоматизації війни, яка досягла планетарного масштабу. Фільми Соболєва часто витриманi в рамках наративу Холодної війни, що дозволяє йому перекласти відповідальність на уявного ворога. Однак, коли він звертається до проблеми людства чи людини як збірного поняття, стає зрозуміло, що межа між “ними” і “нами” зникає, aдже єдиний спосіб мати справу із новим типом кібернетичного ворога, який виникає під час Другої світової – це стати ним, прийнявши його правила гри, всотавши його бажання, адаптувавшись до його повeдінки.
