Переглянути лінійність історичної перспективи, замислитись над «оптичними ілюзіями», якими Віктор Сидоренко змінює наш погляд у минуле і теперішнє, запрошує Центр сучасного мистецтва М17.
Експозиція виставки включила два проєкти художника. Перший – робота "Пляж і берег", яку Віктор писав протягом 2004-2017 років. Другий – нові роботи до вже відомої серії під назвою Un-Timely; вони також зображують пляжний відпочинок.
Пляж – об’ємна метафора, яка може бути інтерпретована у безліч способів. Самий собою пляж є особливим культурним явищем і, мабуть, найпростіше зчитується як метафора колективності. Але колективності якої доби? Потріскана фарба на полотнах митця натякає на давнину, "сивішу" за ХХ сторіччя. Дитяча пам’ять старшого глядача підкаже шукати цей пляж у найближчий минулій епосі.
Але прибери кракелюрний шар – і хіба ці "пляжні ритуали" не відображають сучасності? А чи стануть вони кардинально іншими сторіччям після нас? Віктор Сидоренко вводить глядачів у лабіринти часу, аби поставити питання про континуальність культури. Про те, чи справді те "несвоєчасне", що не має яскравих маркерів конкретного часу, є неактуальним.
"Не варто боятись стати "неактуальним" у звичному розумінні цього слова, стати несвоєчасним, варто боятися не бути живим".
Віктор Сидоренко
Ми вирішили підсилити роздуми автора, розгорнувши у просторі М17 цілий "архів" створення його роботи "Пляж і берег": фотографії та відео кримських пляжів, скомпонована зі світлин панорама, акварельні ескізи та, зрештою, сама робота. І разом із Віктором Сидоренко ми запитуємо: чим є спогад і як він конструюється? чим для нас сьогодні є культури минулих епох – "пляжем" чи "берегом" (ми всередині чи споглядаємо зі сторони)? у яких стосунках минуле знаходиться із сьогоденням? Та багато інших питань.
Пандемія COVID-19 триває, а тому на проведення масових заходів продовжують діяти обмеження за кількістю відвідувачів.
