Галерея ART 14 представляє виставки двох відомих у світі художників: «Шибболет» Самуїла Аккермана (Україна, Ізраїль, Франція) і «Пастелі» Яна Раухвергера (Україна, Росія, Ізраїль)
Відвідувачі можуть згадати, що рік тому галерея ART 14, з великим глядацьким успіхом, презентувала персональний проект Самуїла Аккермана.Цьогорічні експозиції Яна Раухвергера і Самуїла Аккермана відбуваються завдяки сприянню посольства Франції в Україні, посольства Ізраїлю в Україні і Французького інституту в Україні.
Обох митців поєднує не тільки те, що вони народилися в Україні, а ще й дружні стосунки протягом багатьох років. Сьогодні вони не тільки відомі художники, яких запрошують на виставки до музеїв та галерей світу, а й впливові майстри пензля, що мають послідовників та учнів. Кожен з них своєю творчістю створив свій виразний і неповторний світ.
Експозиція «Шибболет» Самуїла Аккермана надзвичайно актуальна для сьогодення України. Авторська ідея торкається роздумів про буття людства у вимірі національних протиріч, смерті, життя та любові. Розділення та єднання. Візуальна авторська символіка вимагає від глядача знання історії та богослов’я.
Шибболет (колос пшениці), божий дар життя і рідної землі, сусідній народ вимовляв інакше: «сибболет», що одразу вказувало на чужинця. Це слово стало першим «гаслом», що розподіляло, наче ножем, на своїх та чужих. Але, як пише автор у своєму тексті до виставки: «слова, шибболет-сибболет, вышитые по две стороны ткани со сплетающимся рисунком доверия, единым флагом на перекрестке обрывающихся путей зла Галаадитян и Ефремлян доносятся нам в память».
У творах митця ми бачимо, поряд із набагато більш складними значеннями, згадані вище символи: колос пшениці, ножі, перетин шляхів, орнамент, що об’єднує дві різні композиційні площини. Автор майстерно використовує не тільки історичні символи. Велике семантичне значення мають всі задіяні художні засоби: символіка кольору, композиційне розташування речей, характер ліній, загально-емоційний характер кожного твору, навіть фактура паперу. Означений широкий арсенал концептуальних і пластичних засобів створює неповторний концептуально-емоційний вплив на глядачів скерований головною філософською ідеєю автора: «Будущее – в сегодняшнем приятии всех орнаментов слов на сетчатке глаза мира».
Експозиція «Пастелі» Яна Раухвергера важлива для сьогодення, бо в оточенні соціальних і національних протиріч, економічних та навіть військових загроз стверджує гуманістичні цінності, підкреслює важливість приватного життя та нюансів особистих емоцій. Твори автора підкреслено «тихі», в них нічого немає від «парадності», офіціозу, схоластичної риторики, дистанціювання від життя. Навпаки, автор представляє ніби власний щоденник, який зігріто спогадами, м’яким гумором, тихою радістю споглядання речей, здавалося-б буденних. Навіть назви творів підкреслюють приватність: «Калюжа взимку», «Перший сніг», «Атласний халат». Улюблена техніка майстра – пастель – сприяє, своєю оксамитовістю, м’якості і приватності сприйняття. Не випадковим є і маленький розмір творів.
Завдяки пастелям Яна Раухвергера актуалізується надзвичайно важливий для європейської культури шар свідомості відкритий Прустом і Дж. Джойсом, а згодом блискуче втілений у Новому романі, Новій хвилі французького кіно, Італійському неореалізмі, неофіційному кіно 70-х в СРСР – а саме внутрішнє мовлення, яке як щоденник, дозволяє зазирнути у глибини напів-свідомих, інтимних, асоціативних і неповторних образів. Але ці «тихі образи», як свідчить історія спротиву митців тоталітарним ідеологіям ХХ ст., мають велике і зовсім «не тихе» значення для суспільства і його демократичного розвитку.
Г. В.
