Не в кожній французькій кав’ярні можна спробувати баскське меню. Але в Très Français це варто зробити.
Людина – маленький космос і в Très Français, відчуваєш, що тебе оточує цілий світ.
Бо: піднімаючись до другого поверху, бачиш афіші прикріплені до стін. Подій, що вже відбулись або тільки відбудуться. Не тільки французькою мовою. Їх залишають гості кафе на згадку про себе (і свою країну теж). Традиція ця з’явилася разом з ідеєю створення кафе: господиня Наталія Невядомська почала збирати затишні речі ще п’ять років тому. А коли кафе відкрилося, вона «винесла півбудинку» до нового гніздечка. Très Français став таким домашнім, бо затишком поділилися.
Бо: для того, щоб ввести зарубіжну кухню (візьмемо словосполучення у математичний квадрат: адже мова йде про кухню окремого народу, який проживає на чужині – баски у Франції – це не французи! Це баски.) Треба поїхати саме в цей куточок і саме там куштувати страви, дихати одним повітрям з місцевими кухарями. Що й здійснили – пані Наталія та шеф-кухар Валентин Беркута. їх можна порівняти із Мауглі, який для того, щоб розпалити багаття, взяв іскри вогню і приніс додому. Але і труднощі виникали у творців меню такі, які й мають виникати у митців. Треба розпізнати у страві смак інгредієнтів та потім зіграти цю ж музику власноруч.
Країна Басків – це червоний колір: сонця і перцю. Сонце не таке пекуче, бо його вкутує морське повітря. А перець пече добре. Сушать його баски на червоних ставнях будинків (під сонцем), аж поки в жовтні місяці рослину не зітруть в порошок. Потім балують ним різні страви (чекайте їх, вони будуть з 8.10.16 і до кінця місяця).
Нові страви в баскському меню – гармонійне поєднання спеки і прохолоди.
Гаспачо – червоний суп, де верхню ноту беруть помідори. Ним добре остуджувати з’їдений піперад. Бо піперад – це обсмажений омлет на багеті, основний смак – червоний перець. Найніжнішим із закусок видався пінчо – обсмажений багет, покритий кукурудзяним початком. Якщо його з'їсти перед піперадом, то смак його забудеться, немов солодкий сон. А от тунцем з ананасовим конфетюром варто скористатися на останок! Надзвичайний смак, де солодке не здається приторним. Це як їсти шматочок рибини навпомацки: немає властивого їй запаху і смаку.
Ашоа (телятина) та чіперон (каракатиця) – так звучать назви страв у перекладі. В ашоа, крім телятини, був (звісно ж) помідор та солодкий перець. Чіперон – кілечка морського створіння подавилися в соусі з додаванням чорного шоколаду. Важко здогадатися, що тут є шоколад. Але те, що смак страви незрівняний – однозначна істина.
Чорний колір може бути теплим. Як чорний шоколад, що тане. Або офорти, які оберігають хороший настрій гостей. Та нехай відвідувач придивиться до картин: вони точно зачаклують. У них нетутешні чари – там заховалися старовинні дирижаблі і старість бабусь. Ці бабусі з картин подарували лампам свої спідниці. Від них віє теплом. Шукайте картинку і ви зрозумієте чому.
P.S. Дякую за смачний шматочок дня Très Français.
