Упродовж століть на Заході горілку часто називали «aqua vitae», що з латини перекладається як «вода життя». Сьогодні згадки про цю давню назву можна зустріти у традиційних скандинавських напоях, наприклад, аквавіт (норвезькою Akevitt, а данською Akavit), міцність яких коливається від 37,5% до 50%. Із цим терміном також пов’язані слова «оковіта» в Польщі та «оковита» в Україні.
У середньовіччі горілку нерідко називали «хлібним вином». Слово «горілка», яке поширене в українській та польській мовах, має давнє коріння ще з часів Київської Русі, коли використовували поняття «гаряче вино». Але саме слово «горілка» виникло лише в кінці XVIII століття.
«Гаряче вино» у польському варіанті перетворилося на «gorzalka», а в українському – на «горілка на розлив».
Здатність винних парів горіти була відома ще стародавнім ученим, зокрема Аристотелю та Теофрасту. Перший докладний опис процесу отримання спирту можна знайти в працях перського лікаря й філософа IX століття Абу Бакр ар-Разі. Деякі англомовні джерела також згадують, що метод дистиляції був описаний арабським філософом Аль-Кінді, ісламським ученим Аль-Фарабі та арабським медиком Аз-Захраві. Зазначимо, що вони отримували спирт переважно для медичних цілей та виготовлення ароматичних есенцій.
Енциклопедія Britannica стверджує, що вперше етиловий спирт видобули в Італії в XI-XII століттях. Італійський лікар Таддео Альдеротті описав фракційну дистиляцію, завдяки якій вдалося отримати спирт із чистотою до 90%. Його назвали у дусі тогочасних алхіміків – «spiritus vini», що перекладається як «дух вина». І саме працю Альдеротті можна вважати початком виготовлення горілки саме як окремого алкогольного напою.
У 1386 році генуезькі посли привезли князю Дмитру Донському виноградний спирт як дипломатичний подарунок з Італії. У наших краях отримання спирту методом дистиляції, за дослідженнями Похльобкіна, бере початок приблизно між 1460 і 1500 роками, коли перше виробництво горілки відбулося в одному з православних монастирів. І вже до XVI століття «гаряче вино» стало звичним напоєм у східноєвропейських землях.
У XV столітті у Східній Європі була введена державна монополія на виробництво алкоголю, що започаткувало перше промислове виготовлення горілки. Уряд контролював виробництво та продаж горілки, надаючи спеціальні дозволи приватним виробникам. Без дозволу горілку виробляти було не можна.
Роль російського хіміка Дмитра Менделєєва у створенні горілки, попри популярний міф, була лише науковою. У 1865 році він захистив дисертацію про властивості водно-спиртових розчинів, завдяки чому з'явилися таблиці для вимірювання концентрацій спирту. Однак вважати, що саме він винайшов горілку, – помилково.
Класичний склад горілки досить простий: C2H5OH 40% + H2O 60%. Це співвідношення було встановлено на основі численних експериментів та офіційно затверджено. Раніше міцність напою визначали, випалюючи наполовину об’єм горілки, що дорівнювало близько 38% алкоголю, але згодом округлили до 40%.
Джерело — https://pshenichna-sleza.store