Виставка витинанок

Ім’я майстра добре відоме поціновувачам витинанки та писанки далеко за межами Дніпропетровська. Його виставки та майстер-класи проходять по всій Україні і за кордоном. 

Андрій Пушкарьов – член Національної спілки художників України (1992), член Національної спілки майстрів народного мистецтва  України. Учасник Всеукраїнських та Міжнародних виставок, в тому числі в м. Чикаго (США). Витвори митця зберігаються в музеї сучасного мистецтва в Єревані (графіка), в музеї декоративно-прикладного мистецтва України в Києві (витинанки, писанки), в приватних колекціях. 

Якщо писанкарству майстер присвятив більше двадцяти років, то витинанці – більше тридцяти (з 13 років вивчає витинанку в студії Є.Лещенка). Автор говорить про те, що писанка вже розкручена як бренд України, а витинанка ще тільки буде. За основу створення взяв західноукраїнську витинанку, Могилів-Подільську, Галичанську – з цільного паперу, але від кольору не відмовився. Автор фарбує сам. Його образи – дерево життя, ангели, козаки – одразу говорять про автора, хто він і звідки, і яку енергетику несе.

В його роботі синтезуються народні мотиви із професійними. Вчителями були відомі українські живописці Євген Лещенко та Феодосій Гуменюк. Діапазон творчості автора дуже широкий: малярство, графіка, мініатюра, витинанка, писанка та мистецтвознавчі есеї. У своїй творчості художник поєднує витинанку та графіку, тому його роботи особливі та унікальні. Головні теми, до яких він звертається  – козацтво, Трипілля, язичництво та православ’я. У 90-х роках Андрій Пушкарьов створив власні школи витинанкарства та писанкарства. Працює над створенням музею витинанок. У творчому доробку має понад 500 робіт, є автором десяти персональних виставок. 

На виставці представлено 30 витинанок, головними героями більшості з яких є скіфські воїни, козаки. Також експозицію доповнюють 40 писанок (в тому числі 12 страусових), оригінальний орнамент яких, не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світорозуміння і природи, єднає з традицією минулого. 

Художник спонукає глядача замислитися над загальнолюдськими цінностями, спрямовує до філософських роздумів.