Про радість під час війни і не тільки

Ми понад рік живемо у стресі. Стресі від війни, що руйнує зсередини. Негативні емоції переповнюють. Проте за цей час ми навчилися жити в таких умовах, пристосувались. І нам слід шукати світлі промінці радощів у нинішній темряві. І ми як проєкт "Афіша" постійно афішуємо про різні заходи у місті, концерти, вистави, майстер-класи, розваги різні, дитячі свята, творчі вечори і т. д. І часто чуємо у свою адресу, мовляв, ЯК ТАК МОЖНА?! Війна, всюди втрати і біль, а ми постійно пишемо про концерти....

Ми вирішили поспілкуватись з психологом на цю тему та знайти відповіді на запитання для себе та наших читачів.

Важливість радощів під час війни підтверджує і практикуючий психолог Руслан Юшкевич.

Радість в теперішніх умовах – це турбота про психологічний добробут.

«Війна – це шокова травма, катастрофічне порушення наших кордонів, - каже психолог. - Війна ділить час на «до» і «після». За будь-якої травми, а тим більше за шокової травми, коли щось стається раптово і незворотньо, наша свідомість, захищаючись від травмуючи подій, звужує спектр не лише думок, а й емоцій. Відповідно ми дуже категорично починаємо ставитись до будь-яких подій – біле або чорне, хороше або погане.

Війна – це біль, смерть, втрати, страх і ще дуже багато негативних емоцій. Вони нас оточують, ми всі знервовані і налякані. Хто стабільніший емоційно або вміє дати лад свої емоціям, той тримається спокійніше. Проте це не скасовує негативного впливу на них, на всіх нас. Ми всі боїмося, і це нормально, бо смерті треба боятися. Ми народжені, щоб жити, і намагаємось уникнути думок про смерті і каліцтва.
 

Життя звичайної людини – як синусоїда: хороше й погане раз по раз змінюється. Проте під час війни фокус зміщається в бік негативу. Ми бачимо смерть людей, втрату домівок, відчуваємо, як боїмося за себе та рідних. Негативу стає більше. Саме тому, щоб зберегти баланс емоцій, радощі у такий складний час стають просто життєво важливими. Ворог намагається знищити будь-які приводи для радощів, нашу віру у безпеку в позитив, нейтралізувати приємні емоції, адже наляканою людиною легше керувати, її можна змусити до того, чого хоче агресор.
Росіяни намагаються зробити все, щоб нам було не просто дискомфортно, а щоб нам було страшно прокидатися зранку і починати новий день.
Щоб навіть думка радіти – лякала, адже не знаєш, як і чим ця радість обернеться за кілька годин чи навіть хвилин.

Людина фізично не може жити постійно в поганих емоціях, інакше це катастрофічно вплине на нервову систему і психічну структуру. Отже ми маємо бути сильними і шукати приводи для найменших радощів у житті, інакше це нестерпне відчуття страху і жаху може стати настільки сильним, що людина, а відтак і суспільство, може здатися і піти на кроки й правила, які хоче ворог.

«Коли ми радіємо, то найперше відновлюємо самі себе. Це турбота про себе, про своє психічне здоров’я, - продовжує фахівець.
А ще так ми протистоїмо ворогу його планам.
Якщо ми дозволяємо собі радощі, це свідчить про те, що ми сильні, ми живі, що зберігаємо можливості для відновлення.  Тому радість під  час війни – це не тільки нормально, це ще й дуже необхідно.»

Ділитися позитивом
На запитання , чи варто ділитися радісними життєвими подіями під час війни в соціальних мережах, Руслан Юшкевич відповідає, що психолог загалом не може однозначно порадити, як чинити людині. Якщо людині подобається і вона хоче поділитися певною радістю в інтернеті, це її право, а якщо це тішить її саму і дарує приємні емоції, то й поготів.  
«Кожен висловлює радість по-своєму, - каже психолог. Комусь важливе родинне сімейне свято, де можна висловити радість у вузькому колі людей, до яких є максимальна довіра і які можуть розділити цю радість. А хтось як ужитті замкнута особистість, а в інтернеті розкривається, тому спілкується переважно там. Для них поділитись радістю у віртуальному світі – це нормально, які знайти там підтримку.»

Якщо чужа радість дратує

«Якщо вас дратує чужа радість під час війни, хочеться комусь розповісти як правильно жити, або когось засудити, то мова найперше про вас – чому це вас турбує?! – зазначає психолог.
 

І продовжує: Варто собі поставити запитання: чому я реагую саме так, чому не можу стримати певні емоції і вказую людям, як чинити. Слід запитати себе: я серджуся, заздрю, сумую, мені боляче – тобто яка це справжня емоція? Чим чужа радість мене роздратувала? Може я сумую, проживаючи біль втрати, і бачачи чужу радість, щиро себе жалію, що не можу так само порадити з тим, кого немає поруч. Можливо це внутрішня глибока заздрість, що хтось може швидко відновлюватись? Тут є багато чинників. Якщо розриває агресія, варто подумати, чому саме це злить, але не узагальнено. Дайте відповідь собі, чому чиясь радість недоречна.
 

Найкращий спосіб, якщо щось дратує, уникати цього. Коли хтось радіє і знаходить в собі моральні сили радіти, то порадійте за цю людину разом з нею.
Може комусь більше пощастило, порадійте, що не всіх покалічила війна.

Природно, що надто галасливі та надмірні веселощі зараз не на часі. Не тому, що радіти погано а тому, що деякі радощі можуть бути занадто зневажливими до того горя, яке мешкає поруч до тих, хто втратив рідних, чи власний дім.
Провина того, хто вижив – наслідки травми, які ми переживаємо нині всі.  – пояснює психолог.

Ми втрачаємо емоційну чутливість, розучуємось відчувати позитивні емоції, вони стаю для нас незвичним і ворожими. Часто наш негатив спрямований не на конкретну людину яка святкує весілля чи день народження. Насправді це в більшості випадків невисловлена злість на ворогів, які як мінімум вкрали у нас рік життя. Адже ми зараз не можемо подорожувати, відпочивати, розраховувати на цивілізаційні блага  - повноцінно жити…

Оцю злість ми не можемо повноцінно спрямувати конкретно на ворога, тому вона транслюється на тих, хто живе трішки не так. Ми не можемо умовно кажучи застелити ворога просто зараз, бо його поруч немає. Ми несвідомо шукаємо, де позбутися негативних агресії і раптом бачимо когось на позитиві. Цей позитивний хтось сприймається к людина сильніша, бо є таке несвідоме розуміння, що весела й сильна людина зможе це витримати. Ми не будемо атакувати агресію того, хто плаче, страждає, нам легше вилити її на того, хто сміється і радіє».

!!!Та перед тим, як засудити когось, хто радіє, слід спробувати стати на його місце. А може ця людина радіє, що хтось чи з близьких чи з друзів вижив на війні, може отримали хорошу звістку може це сам воїн, який був на фронті, а зараз у тилу і хоче відчути радощі мирного життя…
І ще один важливий момент – коли ви засуджуєте людей за радість, то таким чином знецінюєте те, що роблять наші воїни на фронті, адже вони воюють за наше мирне життя.
Вони воюють, щоб народжувались діти і бачили мирне життя, а дорослі не забували, що таке мирне життя.